Як АТОвці відкрили у Львові "Military Coffee", поклавши "прапор ДНР" під ноги відвідувачам, - ФОТО



Як АТОвці відкрили у Львові "Military Coffee", поклавши "прапор ДНР" під ноги відвідувачам, - ФОТО
25-річний Ігор Фльорко та 23-річний Ростислав Грицьків, які є ветеранами війни на Донбасі, відкрили у Львові кав’ярню "Ukrainian Military Coffee" (розташовується на вулиці Городоцька, 23).
Відкриття кав’ярні, де під ноги відвідувачам поклали "прапор ДНР", набуло неабиякого розголосу. Заклад офіційно запрацював 8 серпня і у перші дні був такий аншлаг, що хлопці просто не встигали готувати каву усім бажаючим нею посмакувати. "Прапор" бойовиків замість килимка, об який було багато охочих витерти ноги, вже прибрали з порогу кав’ярні. Такий перформанс ветерани-бізнесмени влаштували лише у день відкриття і не очікували на такий ажіотаж.
Кореспондентка сайту 032.ua. поспілкувалася із одним із власників закладу "Мілітарі кава" Ігорем Фльорком. У розмові – про концепцію ветеранського соціального бізнесу, атракцію із витиранням ніг об "прапор ДНР" і багато іншого.

Повернутися з війни – значно важче ніж на неї піти

Ми з Ростиславом – добровольці полку "Азов". Я був на Донбасі протягом 2015-2020 років, а Ростислав – з 2016 до 2021-го. Коли мені було 17 років, я поїхав на Майдан, тоді я ще навчався. Далі була війна, з якої я повернувся у 25-річному віці. До цього я ніде офіційно не працював, були лише дрібні підробітки, тому ніякого досвіду, крім воєнного, у мене не було. Після повернення постало нове завдання – швидко влитися в цей соціум…

Мені було значно легше в цьому плані, тому що я вже знав чого хочу. Ще у 2017 році Ростиславу, з яким товаришуємо вже десять років, прийшла в голову ідея з цим закладом і ми дуже нею загорілися. Тоді в нас ще нічого не було: ні знань, ні потрібних коштів… Але це так круто усвідомлювати, що у тебе вже є мета. Тому що до цього постійно гризла думка: "А що буде далі?". Повернутися з війни значно важче ніж на неї піти…

Хочемо популяризувати образ ветерана, як успішної людини

Щоб реалізувати свій задум, ми з Ростиславом пройшли круті курси бариста. Далі протягом року я працював у одній з львівських кав’ярень, куди йшов цілеспрямовано, щоб повчитися і побачити всі процеси зсередини. Ростислав із дозволу власниці цього закладу приходив мені допомагати, щоб набратися досвіду.
Де взяли кошти на старт? Насправді на це все потрібно не так багато фінансів, як здається. Частина – це відкладені гроші із зарплати за перебування на бойових завданнях. Тисячу євро ми отримали як грант від Міжнародної організації з міграції. Частину обладнання дала команда бренду "Ukrainian Military Coffee", власником якої є Андрій Медведько.

Звісно, ми хочемо масштабуватися, але сильно поспішати із цим не варто. Зараз ми налагоджуємо роботу нововідкритої кав’ярні і перебуваємо на етапі формування франшизи. Надіюся, що ми своїм прикладом популяризуємо образ ветерана, як успішної людини.

10% прибутку – на потреби війська

Хотіли, щоб назва "Мілітарі кава" давала зрозуміти, що власники – учасники бойових дій, і що концепція цього закладу має соціальну складову. Так, 10% прибутку ми спрямовуватимемо на потреби війська. Взагалі, першочергова причина відкриття цієї кав’ярні – бажання допомогти своїм побратимам.
Не хочемо, щоб це виглядало так: "Купіть, будь ласка, каву! Байдуже, що вона не смачна… Це ж для наших воїнів…". Не хочемо, щоб на цьому була якась спекуляція… Це звичайний бізнес і наше рішення віддавати певний відсоток прибутку на армію. Заодно і наші клієнти розуміють, що, купуючи у нас каву, долучаються до важливої справи.

Через килим із "прапором ДНР" за день 33 рази викликали поліцію

Що стосується того килима, то я просто хотів зробити якимсь нестандартним відкриття кав’ярні. Не очікував, що це настільки розлетиться у мережі, дійде до Росії та інших країн.
У день відкриття було багато людей, але на наступний – ще більше. Я не звик до такого темпу. Напевно, за один день приготував стільки кави, як за весь попередній рік роботи (сміється, – ред.). Це було зранку і до вечора: 14 годин роботи без упину. І у 98% випадках першим, що ми чули, було: "А тут килим лежав?!", "Ми спеціально приїхали, щоб сфотографуватися" (усміхається, – ред.). Дійсно, був один хлопець, що саме для цього їхав до нас на мотоциклі з Коломиї, а килима – нема. Ми вирішили подякувати йому, що подолав таку дорогу, і подарували пачку нашої найдорожчої кави.

Багато людей засуджують, кажучи, що це погана ідея. Але ми зробили це лише у день офіційного відкриття кав’ярні, зараз його нема. Мені й самому було б неприємно щодня дивитися на кольори цієї ганчірки навіть у вигляді килимка. До нього прикуто надто багато уваги, в останні дні тільки й чуємо: "Де килим? Килим де?" (усміхається, – ред). А якось не хочеться приділяти багато уваги тому, що на неї не заслуговує…
Однак якось смішно чути, що просто постеливши цю шмату на підлогу, ти легітимізуєш якесь там формування. Ми не визнаємо офіційного статусу цих "республік", але не признавати, що вони існують як явище, не можемо… На цю тему можна довго дискутувати…
Думаю, якби ми цей килим не прибрали, виклики у поліцію б продовжилися. У перший день відкриття кав’ярні до правоохоронців надійшло 33 таких дзвіночки. Тоді до нас прибуло кілька нарядів поліції: нормальні козаки, серед них був і учасник бойових дій, випили кави, потопталися на цій ганчірці… Пояснили, що їм надходять повідомлення, мовляв, сепаратисти у Львові відкрили кав’ярню. Найімовірніше люди, які проїжджали повз і бачили цю шмату, не мали можливості розібратися і просто вирішили, що це частина концепції і заклад й справді відкрили сепаратисти. Це було кумедно, я водночас тішився, що люди настільки свідомі… Ми просто не врахували момент, що це може трактуватися якось по-іншому.
Читайте також: Я підкорюю не гори, а себе, – львів’янка, яка піднялася на найнебезпечнішу вершину світу
Джерело: 032.ua

Источник: 032.ua

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *