Історія 24-річного львів’янина, який із освітою філолога розпочав акторську діяльність. Робота у сфері кіно досить цікава та незвідана для багатьох. Пересічний глядач не завжди може уявити, як відбуваються зйомки та що "приховують" закулісся. Про це та інші деталі кореспондентка 032.ua дізналася у львівського актора Остапа Ріпки. Він розповів, як розпочав свій творчий шлях, що залишається за кадром, про переживання, емоції та загалом акторську кар’єру в Україні. Остап Ріпка — 24-річний львів’янин, який закінчив філологічний факультет Львівського університету ім. І. Франка, однак поєднав своє життя із театром і кіно. Далі публікуємо історію творчої діяльності з його слів.
"У мене взагалі не було розуміння таких понять , як "камера", "точка" і "мотор"
У мене взагалі не було розуміння таких понять, як "камера", "точка" і "мотор". Я навчався на філологічному факультеті. Після закінчення бакалаврату зрозумів, що це не моє та вирішив щось змінювати. Виникло бажання вступати на магістратуру на факультет журналістики, а також паралельно пішов до товариша на курси сценічної мови, щоб покращити дикцію. Із журналістикою все ж не склалося, я далі продовжив отримувати освіту філолога, але коли займався сценмовою, мені запропонували піти на курси актриси театру імені Марії Заньковецької Анни Матійченко — "Робота у кадрі". Ми відіграли одну дипломну виставу, тоді Анна запросила мене у молодіжний театр "Мельпомена", який раніше існував у Львові. Працював там впродовж року. Ось так стартував мій творчий шлях три роки тому. Після завершення гри у театрі, я розпочав пошуки роботи актором. Далі було кіно.
"У сфері кіно досить складно отримати свій перший досвід"
У період, коли я завершував роботу у театрі, оголосив кастинг режисер, студент Роман Гудь, якому потрібно було декілька хлопців на ролі для дипломної роботи. Він мені тоді запропонував роль чекіста у короткому метрі "Я Романтика". Таким чином я розпочав свою акторську діяльність у кіно. Загалом у цій сфері перший досвід отримати досить важко, враховуючи, якщо ти не маєш профільної освіти, ти регіональний актор і тебе ніхто не знає. Відповідно, я був щасливий, що мене затвердили на цю роль і це був старт для мене.
"Три роки тому у Львові було досить багато зйомок"
Три роки тому у Львові було досить багато зйомок, тоді була можливість спробувати себе у різних проєктах. Мої перші кастинги для мене були досить нервові. Я взагалі тривожна людина. Руки і ноги трусилися, а коли перший раз став перед камерою та поставили крупний план, я просто задубів. Було хвилювання, якого не повинно взагалі бути, адже камера це "бачить". Варто розуміти, що немає секрету, як отримати якусь роль. Все залежить від того, як ти відчуєш героя, а також від бачення режисера та продюсера щодо конкретного персонажа на якусь роль. Для прикладу, можна дуже добре проявити себе на кастингу і не потрапити, адже важлива загальна картинка і ти просто можеш не підійти.
"Це була перша моя об’ємна роль"
Іронія долі, що згодом Роман Гудь, який мені запропонував мою першу роль у кіно, із продюсером назбирали кошти та вирішили зняти свій веб-серіал "Хижаки". Так я отримав роль бандита Гамлета, саме вона стала для мене визначною. Це була перша моя об’ємна роль, мого персонажа можна побачити у всіх серіях, матеріалу є багато. Здебільшого це був негативний герой. Мені подобаються люди чи персонажі зі складним життям чи характером, цим вони для мене і цікаві. До того ж, режисер не обмежував під час зйомок, я мав свободу у плані імпровізації, власного бачення героя у кадрі.
"Пів дня знімали сцену, яка триває у серіалі 15 секунд"
Мені цікаво було спробувати себе у різних сценах, адже це чудові навички, які можуть знадобитися згодом. Для прикладу, ми пів дня знімали сцену, яка триває у серіалі 15 секунд. Внаслідок зйомок одного епізоду у мене був шрам на спині, два забої. Однак результат того вартий.
Це був малобюджетний проєкт, тому виникав страх, який він буде по якості, по акторській грі. Коли робили допрем’єрний показ серіалу у кінотеатрі, я побачив себе на екрані і скрутився калачиком, тому що було дуже незвично. Однак я задоволений, вважаю, що у нас вдалося і це не соромно показати.
"Акторська гра — це не відігравання якихось емоцій"
Взагалі, акторська гра — це не відігравання якихось емоцій, а це проживання певного періоду життя героя. Кажуть, що якісний фільм — коли дивишся та не розумієш, що це фільм. Так і є, ти маєш досягти такого рівня, щоб глядач дивився фільм та не міг задуматися над грою, а просто проживав історію героїв. Щоб якісно зіграти роль, варто налаштуватися. Неможливо це зробити, якщо ось ти жуєш канапку, а через пару хвилин сцена, де ти вбиваєш ворога. Потрібно "завести" себе перед виходом на майданчик, увійти у певний емоційний стан, щоб повністю поринути в історію свого героя. (Остап Ріпка у ролі Гамлета)
"Немає права підвести інших"
У мене перед кожним новим проєктом присутнє переживання. Однак зазвичай воно проходить після декількох дублів. Варто розуміти, що кожен проєкт — нові люди, нове середовище та нові виклики. Хвилювання перед самою камерою також з часом зникло, бо ти розумієш, що це робота, тому ти прийшов і маєш працювати. Є дедлайни, є велика кількість людей на майданчику, тому немає права підвести інших.
"Глядач бачить орієнтовно 40 — 50 %"
За кадром залишається багато чого, є низка історій невдалих дублів. Глядачі бачать орієнтовно лише 40 — 50 % від загального матеріалу, який відзняли. Вони також не бачать технічного виробництва, адже перед ними лише десятки героїв, однак за цим стоїть велика команда. У кожен проєкт вкладається значна кількість сил багатьох людей.
"Знімальний день триває орієнтовно 12 годин"
Знімальний день триває орієнтовно 8 — 12 годин. Інколи актори працюють і більше — по 13 — 15 годин. Потрібно розуміти, що це важка праця, тому що актор цих 12 годин постійно "на ногах". Ти можеш зимою знімати літо, а літом — зиму, це може бути під дощем. Коли поспіль багато знімальних днів, це дуже виснажливо. Оплата залежить від самого проєкту та медійності конкретного актора. Загалом за знімальний день отримують від 800 гривень до 700 доларів.
"Це як завжди ходити на співбесіду"
Бути актором — це не щодня червоні доріжки та фестивалі. Натомість, постійний пошук нових матеріалів, записи проб, кастинги. Це як завжди ходити на співбесіду і розуміти, що десь на якійсь співбесіді тебе запросять на роботу. Це постійне шукання себе та розуміння, що ти можеш дати цій галузі. Потрібно бути завжди у формі та у тенденціях, які диктує сучасне кіно.
"Карантин — це окрема історія"
Пандемія, жорсткі обмеження, які "підкосили" всіх, безпосередньо вплинули і на мою діяльність. Найбільше постраждала культурна галузь. Враховуючи всі обмеження, багато акторів залишилися без роботи. Всі зйомки поставили на паузу на невизначений термін. Окрім того, тоді дуже обмежили фінансування культури. Відповідно, карантин — це окрема історія, від нього дуже довго оговтувалися сфера кіно. Наразі галузь поступово "оживає", проводять кастинги, зйомки.
"Загалом українське кіно покращується"
Якщо не зважати на карантин, я вважаю, що впродовж останніх 5 — 6 років загалом українське кіно покращується та розпочався старт розвитку у правильному напрямку. Український кінематограф "виходить" на європейський ринок. Про Україну розпочали слухати, розпочали знати та впізнавати. Якщо буде хороше фінансування, будемо рухатися на вірному шляху, можемо вийти на високий рівень. Таку перспективу я зараз бачу. (Остап Ріпка у ролі француза)
Читайте також: Бути мамою-балериною: історія солістки Львівської опери Джерело: 032.ua
